ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇЇ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ 2.02.2021
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 року Хмельницькому музичному училищу (сьогодні - коледжу) присвоєне ім’я видатного українського композитора, піаніста і педагога Владислава Заремби (1833-1902).
Наш славний земляк народився 15 червня 1833 року в м. Дунаївці на Поділлі. 1846 року Владислав Заремба з батьками переїхав до губернського міста Кам’янця-Подільського. Його творчий шлях розпочався під орудою талановитого педагога, композитора й етнографа-фольклориста Антона Коціпінського (1816-1866), який сприяв формуванню музичного світогляду, подальших життєвих і творчих уподобань молодого Владислава Заремби. Активна музично-педагогічна й композиторська діяльність композитора розпочалась у Житомирі (з 1856 року): він давав уроки фортепіанної гри, виступав у концертах як соліст і акомпаніатор, учасник камерних ансамблів та згодом отримав запрошення до Київського інституту шляхетних дівчат на викладацьку посаду. У радіопрограмі Житомирського радіо «Музичні шедеври», присвяченій 155-й річниці від дня народження Сигизмунда Заремби, музикознавець Ірина Копоть говорить про те, що Владислав Заремба був пов’язаний із Житомирським театром, а також працював у приватних навчальних закладах. Київський період (1862–1902 роки) – розквіт композиторської діяльності: створення вокальних мініатюр на польські тексти, 30 пісень і романсів «Кобзар Тараса Шевченка», оригінальних фортепіанних творів та обробок народних пісень для фортепіано, обробок популярних народних і авторських пісень; педагогічна діяльність на посаді викладача по класу фортепіано й хорового співу в Інституті благородних дівчат, Левашівському інституті, приватних пансіонах і написання педагогічних праць для дітей – вокальної збірки «Пісенник для наших дітей» («Spiewnik dia naszych dziatek») і фортепіанної збірки «Маленький Падеревський» («Mały Paderewsky»).
Фортепіанна спадщина В.Заремби має своїм джерелом майже винятково українську народну пісню. На основі надзвичайно багатої пісенної творчості України, особливо з початку застосування клавішних інструментів, сформувалася національна традиція обробки народних пісень.
Робота з фольклорним матеріалом у жанрі фортепіанної обробки, у якій гармонійно поєднались композиторські прийоми письма та національний колорит фольклорної теми, надала можливість В. Зарембі сформувати творчий підхід до пісенного першоджерела та продемонструвати власне бачення фольклорного матеріалу.
Владиславу Зарембі належать твори: «Прощання з Україною», «Думка-шумка», «Чи я в лузі не калина була» (думка), «Реве та стогне Дніпр широкий», «В кінці греблі шумлять верби», «Зібралися всі бурлаки», «Черевиків немає, а музика грає, грає, жалю завдає!..» (пісня і шумка), «Подільська думка»; «Козак від’їзджає, дівчинонька плаче» (думка), «Запорізька пісня «Гей-же ви хлопці, славні молодці», «Стоїть гора високая», «Повій вітре на Вкраїну», «Елегія», «Langueur apres I’Ukraine», «Де грім за горами, де сонечко сяє», «Ой зійди, зійти , ти зіронька та вечірняя!».
Владислав Заремба – автор збірки «Кобзар Тараса Шевченка» (видання Леона Ідзіковського в Києві, 1889 рік), яка складається з двох серій по 15 творів у кожному зшитку. Зміст переважної більшості вокальних композицій, у яких В. Заремба спирається на вірші Т. Шевченка, пов’язаний із типово народними характерами, а також відзначається проникненням у складний та багатий внутрішній світ своїх героїв.
Владислав Заремба був носієм європейської культури і освіченості. Його зацікавленість українською та польською народною і професійною культурою, просвітницька та педагогічна діяльність сприяли формуванню і розвитку професійної музичної освіти в Україні, укріпленню її зв’язків з західноєвропейською музичною освітою і культурою.
Фото з архіву коледжу
