Олександр Миколайович Яковчук
Український композитор, лауреат Республіканської премії ім. М. Островського (1988), лауреат п'яти Всеукраїнських композиторських конкурсів; лауреат Міжнародних композиторських конкурсів у Швейцарії (1992), Бельгії (1994) та Німеччині (1996), Член Національної Спілки композиторів України.
Олександр Миколайович народився 21 травня 1952 р. в с. Черче Чемеревецького району Хмельницької області в інтелігентній родині (батько Микола Антонович – вчитель історії, мати Ганна Іванівна – лікар).
Знайомство з музикою почалося з гри на трубі у шкільному духовому оркестрі. З 14 років почав вправлятися у грі на фортепіано з приватними вчителями у місті Кам'янець-Подільському.
У 1968 році закінчив фортепіанне відділення Кам'янець - Подільської міської музичної школи та вступив на відділ «Теорії музики» Хмельницького музичного училища. На першому курсі під впливом старших товаришів-студентів спробував себе в якості композитора. Після закінчення 3-го курсу музичного училища Олександр Миколайович вдало випробовував себе на прослуховуванні до Київської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського, де й отримав рекомендацію для вступу у консерваторію на кафедру композиції ще до закінчення навчання у музичному училищі.
У 1971 році О. Яковчук вступив на композиторський факультет Київської консерваторії (клас композиції А.Коломійця), яку успішно закінчив у 1976 році, написавши оперу „Незабутнє” на власне лібрето за мотивами однойменної повісті О. Довженка. У 1977 році ця опера була прийнята до постановки в Оперній студії Київської консерваторії.
З 1976 по 1979 роки О. Яковчук працював редактором у відділі української музики на Республіканському радіо; пізніше – завідував музичною частиною у новому, на той час, Київському Молодіжному театрі. Активна творча діяльність композитора розпочалась з 1983 року.
З 1990 року разом із родиною проживав у Югославії, де у місті Нові Сад працював концертмейстером у місцевому оперному театрі, хормейстером у відомому сербському хорі „Светозар Марковіч”. Вагомим внеском О. Яковчука в розвиток культури було відродження хору „Барвінок” при українському мистецькому товаристві. Самовіддана робота талановитого музиканта дала свої результати: – через два роки „Барвінок” став лауреатом загальносербського фестивалю у місті Рума.
У 1992 році в результаті військових подій в Югославії родина Яковчука повернулася в Україну. Але, нажаль, у зв'язку з важкою економічною ситуацією на батьківщині, Олександр залишився безробітним, та маючи на руках трьох малолітніх дітей, прийняв рішення у пошуках роботи їхати до Канади.
З 1994 по 2009 рік композитор працював на різних посадах у музичних закладах міста Торонто. З 1996 року Олександр Миколайович Яковчук – член Ліги композиторів Канади та Канадського Музичного Центру, голова журі з композиції на „Kiwanis Music Festival”, почесний президент „Etobicoke Music Festival”.
У 2009 році визнаний музикант повернувся до Києва і розпочав педагогічну діяльність на кафедрі композиції та хорового диригування Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського, де працює і нині.
Євген Станкович, характеризуючи постать митця, зазначав: «Олександр Яковчук – всебічно обдарована людина, добре знає світову літературу і поезію, захоплюється живописом і скульптурою, цікавиться архітектурою. Але мене дивує інше: для Олександра не існує проблем із різноманітною сучасною технікою. Дивне поєднання гуманітарія і техніка, чи не так? Він запеклий автомобіліст, який завжди із задоволенням ремонтує власний автомобіль. Чудово знає комп’ютер. Опанував сучасну видавничу справу, а також виробництво CD й DVD. Крім того, наскільки мені відомо, на дозвіллі любить проектувати якісь незвичайні будівлі. Просто так, для себе, – таке у нього хобі».
Творчість О. Яковчука досить різножанрова. Його цікавлять як твори крупної форми, так і камерні жанри. Він автор опери „Незабутнє” (за повістю О. Довженка), балету „Пригоди Смарагдового міста”, двох симфоній, симфонічних поем („Золоті ворота”, „Подвиг”), „Подільські співанки” для сопрано з оркестром та „Фольк-кантати” для сопрано з супроводом оркестру народних інструментів. Чимало написано й камерно-інструментальних творів, серед яких: концерт для альта з симфонічним оркестром, Сюїта, Партита, Рапсодія-дума для ансамблю бандур, „Карпатський триптих”, „Веснянки”, „Іванівські карогоди”, „Дума” для оркестру народних інструментів та інші; твори для фортепіано (цикл прелюдій і фуг, „Дикі звіри Канади”, п’єси тощо), романси, естрадні пісні (понад 100).
Вагому частину творчого доробку композитора становлять хорові твори. Серед них ораторія „Скіфська пектораль” (сл. Б. Мозолевського), 2 кантати-симфонії: „Явір” (вірші Б.Олійника) та „Тридцять третій” пам’яті жертв голодомору (вірші В. Юхимовича), камерні кантати „Балада про безсмертя” (вірші О. Демиденка), „Капели” (вірші Ю. Друніної), „Київська зоря” (вірші П. Перебийноса), „Калинонька” (вірші І. Малковича), „Осіння кантата” (вірші автора).
Для хору без супроводу написано „Триптих” (1977), хорову симфонію „Відгомін дитинства” (вірші Ю. Сердюка, 1987); Літургію, твори світської тематики на вірші українських поетів („Тече вода з-під явора” вірші Т. Шевченка та ін.), „Колядки та щедрівки”; для дитячого хору написано – цикл „Горіховий дощ” (1986), кантату „Казка про Жука”.
Творчість митця нерозривно пов’язана з національним фольклором. Саме на грунті народних традицій сформувалось обдарування О. Яковчука. Це й багата народнопісенна стихія Хмельниччини – Батьківщини композитора, і численні фольклорні поїздки по областях України. Загалом митцем зафіксовано понад 1500 пісенних зразків. В творчому доробку композитора є чимала кількість обробок народних пісень та багато інших хорових творів, які ще не відомі широкому колу музикантів.
Понад 160 творів композитора вийшли друком в Україні, Росії та Канаді. Випущено також десять авторських аудіо компакт-дисків та два відео. Більше двохсот композицій записано до фонду Національної радіокомпанії України з грифом „зберігати довічно”. Музика композитора, без перебільшення, звучить сьогодні практично на усіх континентах земної кулі.
