STOP БУЛІНГҐ

 Що таке булінґ?   Що робити у ситуації булінґу?

Поради психолога

Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи щодо студента чи студентки – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ.

Які ознаки булінґу?

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
• наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Які є види булінґу ?

• фізичний(штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
• психологічний(принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
• економічний(крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
• сексуальний(принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
• кібербулінг(приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

Хто стає жертвою булінґу ?

Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінґу стають ті, які мають:

• фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;
• особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;
• особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;
• недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;
• страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;
• відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
• деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);
• знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;
• високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;
• слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

Як відрізнити звичайний конфлікт від булінґу?

Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінґом .

По-перше, це систематичність (повторюваність) діяння - вчинення різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи;

По друге, булінг (цькування) майже завжди має злий умисел, коли метою дій кривдника є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;

По-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил - владний дисбаланс між кривдником і потерпілим (асиметричні відносини), різниця у фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;

По-четверте, відсутність розкаяння у кривдника. Варто пам’ятати, що булінг (цькування) ніколи не припиняється самостійно – потрібно втручання сторонніх осіб, захист і допомога потерпілому, кривднику та свідкам.

Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи разом весело штовхалися, але один із них впав і забився — це не вважаєтьсябулінґом . Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали твої речі, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки – потрібно негайно реагувати!

Як реагувати на цькування тащо можна зробити в цій ситуації самостійно

Пам’ятка для студентів

• Ігноруй кривдника. Якщо є можливість, намагайся уникнути сварки, зроби вигляд, що тобі байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.Часто глузування закінчуються, коли агресори не отримують уваги або реакції.
• Дій сміливо, якщо ситуація не дозволяє піти, зберігаючи самовладання, тримай голову високо, дивись кривднику або кривдниці у вічі, навіть якщо почуваєшся невпевнено. Мова твого тіла має нести інший меседж.
• Використай гумор. Цим можна спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити тобі.
• Спробуй поговорити. При взаємодії із кривдником або кривдницею можна задати наступні запитання:

1. «Я не розумію для чого ти це сказав/сказала (зробив/зробила і т.д.)?» Якщо кривднику спокійно ставити це запитання, то він/вона може розгубиться і припинить свої напади. Як правило, кривдник або кривдниця не зможе чітко відповісти, для чого він/вона це робить.

2. «Чому ти це визначив/визначила?» Якщо, наприклад, тебе називають «недотепою», то поставити таке запитання: «Чому ти визначив/визначила, що я не вмію цього робити?»

3. «Що тобі заважає?» Наприклад, «Що тобі заважає відійти та зайнятися своїми справами?», «Що тобі заважає вчитися так само гарно, як і я?», «Що тобі заважає звернутися до мене за допомогою замість того, щоб заздрити?» тощо.

• Стримуй зараз гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говори спокійно і впевнено, покажи силу духу.
• Не вступай в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ти реагуєш, то більше шансів опинитися в загрозливій для безпеки і здоров'я ситуації.
• Не соромся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким тим довіряєш. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля. Ти не повинен/повинна протистояти наодинці. Розкажи про це дорослим (батькам, викладачам, психологу тощо).
• Напиши про те, що відбувається, якщо тобі важко говорити, та надішли дорослому, якому довіряєш електронною поштою або месенджером.
• Намагайся бути серед людей, особливо на перервах та під час обіду. Уникай відлюдних «кутків» та місць, де зазвичай відбувається цькування.
• Тримайся поруч з приятелями, які можуть захистити тебе. Подумай, на кого ти можеш розраховувати, а хто може розраховувати на тебе у подібній ситуації.
• Не будь на одинці.Якщо тебе фотографують або глузують у роздягальнях, не заходь туди разом із кривдниками.
• Не застосовуй силу або булінг у відповідь. Це лише погіршить ситуацію та може призвести до більш серйозних наслідків. Стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.
• Якщо ситуація дійшла до фізичної розправи, крадіжок або пошкодження речей, звертайся до поліції.
• Не мовчи та не будь байдужим, якщо ти бачиш, що хтось інший страждає від булінгу. Пропонуй допомогу та клич дорослих.
• Телефонуй на Національну «гарячу лінію»: 0 800 500 225 або звертайся до психолога чи до людини, якій ти довіряєш.