Володимир Петрович Гронський

Український композитор; лауреат Всесоюзних пісенних конкурсів; лауреат Національної премії України імені Т.Г.Шевченка (1996); лауреат Першого всеукраїнського кінофестивалю (1991); Заслужений діяч мистецтв України (2008); Член Спілок кінематографістів та композиторів України.

Народився 26 грудня 1954 року у родині військовослужбовця (батько – кадровий офіцер, учасник Великої Вітчизняної війни, кавалер бойових нагород) у місті Чирчику (Узбекистан). Дитинство і юність пройшли у місті Волочиську Хмельницької області, де закінчив музичну школу у 1970 році. Протягом семи років опановував фортепіанне мистецтво у класі викладача Л.І. Бичак.

До двадцяти років В. Гронський закінчив Хмельницьке музичне училище, в якому збагачував свої знання під керівництвом М.О. Кульбовської та Е.К. Левіатової на відділі „Теорії музики”. Ще в студентські роки В. Гронський проявив неабиякий хист до імпровізації. Спробувавши себе в педагогічній роботі у Волочиській дитячій школі мистецтв, Володимир Петрович вступив на композиторський факультет Київської консерваторії по класу композиції до Георгія Майбороди та Геннадія Ляшенка (1982).

По закінченні вузу В. Гронський два роки працював у Київському відділенні Всеукраїнської музичної спілки. У цей час почав виконувати замовлення кіностудії з музичного озвучення фільмів. Згодом повністю віддався творчій роботі і став провідним композитором кіностудії імені О. Довженка, де і працює з 1987 року.

У творчому доробку композитора – Симфонічна поема, балет „Легенда про Русалку”, балетні та симфонічні сюїти, камерно-інструментальні твори, романси, пісні, музика до театральних вистав, художніх, телевізійних і документальних фільмів, створених на Київській кіностудії імені О.П. Довженка, „Укртелефільм” тощо. Зокрема: „Циганка Аза” (1987), „Відьма” (1990), „Останній бункер” (1991), „Гріх” (1991), „Фучжоу” (1992), „Сьомий маршрут”, „Пастка” (1993), „Записки кирпатого Мефістофеля” (1994), „Злочин з багатьма невідомими” (1994), „Атентат. Осіннє вбивство у Мюнхені” (1995), „Острів любові” (1996).

Активно співпрацюючи із закордонними культурними організаціями, брав участь у спільних постановках з кіномитцями Франції, Італії, США, Югославії, Росії. Написав три балетні сюїти на замовлення хореографічних ансамблів з Канади. Там же вони знайшли сценічне втілення у 1992, 1995 та 1998 роках. Записи його музики виходили на компакт – дисках, аудіо та відеокасетах у Франції, Італії, США, Канаді, Росії і, звичайно, на рідній Україні.

Нині Володимир Петрович Гронський проживає в Києві, пропагуючи культурно-мистецьке життя України. Зі слів Р. Свято: „В. Гронський знаходить час для читання курсу кіномузики молодим італійським композиторам; опікується ювілейним виданням, присвяченим пам’яті свого вчителя Георгія Майбороди (до якого написав розгорнуту передмову). Крім того, Володимир Гронський – експерт із авторського права, причетний до заснування Товариства з захисту авторських прав „Сінема”, що намагається хоч якось впорядкувати той хаос, який панує в цій царині в нашій державі”.